Браття, Jetour M6 вийшов на ринок, від 79 800 юанів, з міським NOA.

Не поспішайте аплодувати й тішити себе думкою, що це «зразковий твір» того, як спільне підприємство нарешті схилило голову — тоді я скажу лише одне: наївно.

Спочатку поставлю вам питання: це взагалі Jetour, чи «Jetour-branded китайський електромобіль»?

Насправді в офіційних матеріалах усе написано чітко: власна платформа для електромобілів «Jiesi Architecture», система допомоги водієві — одноелементна наскрізна від Kuiruicheng, чіп — Horizon Journey 6M, батарея — літій-залізо-фосфатна від CALB.

Порахуйте самі, що тут німецьке?

Власна «GAIA 2.0 World Model» від Volkswagen — це одне, але цю річ, коли сідаєш у машину, не помацаєш і не побачиш, про неї можна судити лише за її поведінкою.

Тому коли виробник каже «успадкована німецька якість виробництва», чесно кажучи, мені здається, що це трохи витає в повітрі.

Що таке німецька основа? Це не написане в PPT «частка високоміцної сталі 86%, максимум 2000 МПа» — це пропорції сталі, вони можуть свідчити про задум щодо безпеки при зіткненні, але це не дорівнює німецькій якості.

Якість — це скільки сторонніх шумів буде через три роки, наскільки великі щілини між дверима. Цього в день виходу на ринок ніхто сказати не може, правда ж?

Мене виробник не оплачував, я говорю про машини по совісті: дані можна хвалити, а слово «якість» поки залишмо, нехай кулі ще політають.

То що ж купуєш за 80 тисяч юанів?

Давайте я за братів порахую, де ця машина «набита» комплектацією, а де «зекономлено»?

Де набита — це, наприклад, те, що видно.

15,6-дюймовий екран мультимедіа 2.5K, повністю цифрова панель приладів, передні сидіння взагалі отримали набір із чотирьох функцій: підігрів, вентиляція, пам'ять, масаж, ще й бездротова зарядка 50 Вт, тришаровий сріблястий сонцезахисний дах.

Чесно кажучи, без чорного піару й без вихваляння: десять років тому це був би список комплектації за 300 тисяч.

Підключення до трьох великих моделей — Doubao, DeepSeek, Tongyi Qianwen — це досить розумний хід: утримувати власну велику модель надто дорого, тож просто «позичаєш мозок», витрати низькі, а ще й виглядає дуже по-ШІ.

Де зекономлено — це те, що не видно.

Двигун — передній одномоторний, дві потужності: 113 кВт і 145 кВт.

Базова версія розганяється 0-100 за 8,3 секунди; скажу відверто, ця цифра для сьогоднішніх електромобілів означає просто «їде», на старті зі світлофора не сподівайтеся на відчуття втискання в сидіння.

Насправді, я вважаю, що лише версія з високою потужністю за 6,8 секунди виглядає пристойно.

І ще одне — запас ходу, скажу прямо.

Офіційно заявлено «CLTC максимальний запас ходу 555 км», інша версія — 465 км.

Не забувайте: CLTC — це лабораторний показник, узимку з пічкою, на трасі знижка — це загальновідомо.

Тут офіційно більше реальних тестових даних насправді не дали, тож залишається лише чекати на подальші відгуки реальних власників.

Але при всьому цьому, найбільше суперечок, на мою думку, викликає міський NOA: чи варто взагалі ставити його на машину за 80 тисяч?

Насправді це те, про що я сьогодні найбільше хочу поговорити.

Хтось із братів може сказати: здешевлення систем допомоги водієві — це тренд, за 80 тисяч можна отримати міський NOA, це ж рівність, та й годі, велика вигода.

Але інші брати скажуть: та годі вам, міський NOA на машині за 80 тисяч, чіп — Journey 6M, а не топовий із великою обчислювальною потужністю.

Офіційно не сказали, чи є лідар, тож найімовірніше це чисто візуальний підхід або полегшене рішення.

Міський NOA з такою конфігурацією — «можна користуватися» чи «наважишся користуватися» — це справді дві різні речі.

Але все ж краще мати, ніж не мати, тільки не сприймайте це всерйоз.

Можете використовувати його на трасі, у заторах для руху за попередньою машиною, іноді спробувати в місті, але руки з керма не прибирайте. Якщо справді щось станеться, жоден виробник не візьме провину на себе.

Щодо функції AES автоматичного аварійного підрулювання — теж не робіть із неї культ. Це страхувальна сітка, а не привід спати.

Наостанок скажу відверто, хочете слухайте, хочете ні — байдуже.

Ціна від 79 800 юанів плюс такий розкішний список комплектації — мені дуже хочеться похвалити.

Але проблема в тому, наскільки сильно Volkswagen останніми роками програвав у Китаї — ми з вами обидва добре знаємо, тож мені немає сенсу перелічувати цифри.

Цей M6 — початок перевороту, чи ще один старий сценарій, де комплектація смачна, а продажі холодні?

Я не наважуся говорити категорично, зачекаємо на місячні продажі через три місяці, говорити більше — лише марно, правда ж.